проораний
ПРООРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проорати. Перше, що вона помітила, наблизившись до ферми, було «Л», глибоко прооране на стіні, мабуть, багнетом (Гончар, І, 1954, 167); // проорано, безос. присудк. сл. * Образно. «Ніченька ясная, місячно, зоряно - Видно, хоч голки збирай» . - В пісні, А в небі смугу проорано З краю у край (Воронько, Коли я.., 1962, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проораний | проорана | прооране | проорані |
Родовий | проораного | проораної | проораного | проораних |
Давальний | проораному | проораній | проораному | проораним |
Знахідний | проораний, проораного | проорану | прооране | проорані, проораних |
Орудний | проораним | проораною | проораним | проораними |
Місцевий | на/у проораному, прооранім | на/у проораній | на/у проораному, прооранім | на/у проораних |