пропалий
ПРОПАЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропасти. Про пропалий міх із кукурудзою перестали говорити (Коб., III, 1956, 477); Поки що усмішки на юнацьких обличчях [студентів] і жарти на вустах, а її розпалена материнська уява вже бачить їх в крові, на операційних столах, вже це йдуть повз неї то вбиті, то поранені, то пропалі безвісти, то гинучі в концтаборах... (Гончар, Людина.., 1960, 52); // у знач. ім. пропале, лого, с. Те саме, що пропажа 2. Все пропало , - а пропале Ніщо в пісні й споминати (Фр., XI, 1952, 365).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пропалий | пропала | пропале | пропалі |
Родовий | пропалого | пропалої | пропалого | пропалих |
Давальний | пропалому | пропалій | пропалому | пропалим |
Знахідний | пропалий, пропалого | пропалу | пропале | пропалі, пропалих |
Орудний | пропалим | пропалою | пропалим | пропалими |
Місцевий | на/у пропалому, пропалім | на/у пропалій | на/у пропалому, пропалім | на/у пропалих |