просміяти
ПРОСМІЯТИ, ію, ієш, док., перех., розм. 1. також без додатка. Те саме, що висміяти. Якби за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штуки, сама просміяла б; а тепер ось як! (Свидн., Люборацькі, 1955, 12).
2. Втратити що-небудь через сміх, сміючись. - А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? - Вона свою долю просміяла (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просмію | просміємо |
2 особа | просмієш | просмієте |
3 особа | просміє | просміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | просміяв | просміяли |
Жіночий рід | просміяла | |
Середній рід | просміяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просміймо | |
2 особа | просмій | просмійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | просміявши |