простибі
ПРОСТИБІ, ПРОСТИБІГ, присл., заст. 1. у знач. вставн. сл. Вибачай[те], вибач[те]. [Килина (дивиться на ниву, де стоїть Мавка ):] А хто ж то женцем у вас? [Мати:] Та там одна сирітка... (Нишком ). Таке воно, простибіг, ні до чого... (Л. Укр., III, 1952, 234); - Не буде з нього людей... - говорив, бувало, старий Кухта . - І в кого воно отаке, простибіг .., неприкаяне вдалося (Іщук, Вербівчани, 1961, 9).
@ За простибі (простибіг) - даром; Спасибі і простибі (простибіг) - велике спасибі. - Спасибі і простибі тобі за твою добрість! - промовила бідна Маруся ще й поклонилась Климові (Н.-Лев., III, 1956, 333).
2. у знач. ім., невідм., діал. Милостиня. - На простибіг завше є.., дитина забіжить чужа , - своїх дасть бог - то вже не вийде без яблучка (Хотк., II, 1966, 183).