просторо
ПРОСТОРО. Присл. до просторий. [Арсен (озираючи кімнату ):] О, добре живемо! Просторо... (Мороз, П'єси, 1959, 241); Степ, як дим той, розіслався Просторо, широко (Манж., Тв., 1955, 43); Параска Власенко завжди була близькою до зеленого царства навколишності, в ньому почувала себе вільно, просторо (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 22); Про жіночу газету мама напише свою думку просторіше (Л. Укр., V, 1956, 69); // у знач . присудк . сл . Голосно і просторо стало округи, у свіжім гаю пахучім... (Вовчок, І, 1955, 203); Там [у кав'ярні] лиш раз на рік .. трудно було здобути місце, а тепер вільно й просторо (Коцюб., І, 1955, 393); В Бориславі тримали [Кабашні] для чумаків власні пороми... Просторо було тоді тут Кабашним (Гончар, Таврія, 1952, 36); Навіки западе в пам'ять вечірня польова дорога! Серед зеленого привілля думкам так просторо! (Горд., II, 1959, 119).
простора
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | простора | простори |
Родовий | простори | простор |
Давальний | просторі | просторам |
Знахідний | простору | простори |
Орудний | просторою | просторами |
Місцевий | на/у просторі | на/у просторах |
Кличний | просторо | простори |