простукотати
ПРОСТУКОТАТИ, очу, очеш і ПРОСТУКОТІТИ, очу, отиш, док., розм. 1. Док. до стукотати, стукотіти. Нічний [сторож], мабуть, махнув рукою : дзвінке дерев'яне калатайло.. безладно простукотіло (Дн. Чайка, Тв., 1960, 88); Не шелесне ліс. Лиш зрідка трісне дерево або десь у дзвінких верхах простукотить дятел (Гончар, II, 1959, 137).
2. Пройти, пробігти, проїхати із стукотом. Простукотівши вниз по сходах, вибіг [Анатолій] на вулицю (Мушк., Серце.., 1962, 277); Простукотала моторка .
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простукочу | простукочемо |
2 особа | простукочеш | простукочете |
3 особа | простукоче | простукочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | простукотав | простукотали |
Жіночий рід | простукотала | |
Середній рід | простукотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | простукочімо | |
2 особа | простукочи | простукочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | простукотавши |