просьба
ПРОСЬБА, и, ж. 1. Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; прохання. Як не даси з просьби, то даси з принуки : а чого просьба не докаже, то докажуть буки (Укр.. присл.., 1963, 308); - Коли жалуєш дитину, то навчай грозьбою, коли не можна просьбою (Вовчок, І, 1955, 16); Змушений був [Артем] на просьбу обох, і Тесленка, і Супрун, коротко розповісти про свій «візит» разом з артилеристами до отамана (Головко, II, 1957, 538); Урядовий республіканський комітет по преміях ім. Т. Г. Шевченка звертається до громадськості з просьбою взяти активну участь у висуванні творів на здобуття премій (Літ. Укр., 2.IX 1966, 1).
2. заст. Письмове клопотання, заява. - То тобі Порох просьбу писав? - ..спитав знову секретар (Мирний, II, 1954, 151); Микола .. просив, аби ту картку поправити, або щоби написати просьбу до старости, що то лиш через помилку так картка списана (Март., Тв., 1954, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | просьба | просьби |
Родовий | просьби | просьб |
Давальний | просьбі | просьбам |
Знахідний | просьбу | просьби |
Орудний | просьбою | просьбами |
Місцевий | на/у просьбі | на/у просьбах |
Кличний | просьбо | просьби |