прощений
ПРОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до простити 1. [Міріам:] Він їм простив. Він їм усім простив. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього (Л. Укр., II, 1951, 120); // прощено, безос. присудк. сл. Кожен з нас несе гріх за собою... Чого ж одному прощено, .. а мені нема ні забуття, ні спокути? (Мирний, І, 1949, 391); Бандити знищені, бо таким виродкам і злочинцям не може бути пощади. А ось інших, які щиро визнали свою провину перед народом і державою, прощено (Мельн., Коли кров.., 1960, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прощений | прощена | прощене | прощені |
Родовий | прощеного | прощеної | прощеного | прощених |
Давальний | прощеному | прощеній | прощеному | прощеним |
Знахідний | прощений | прощену | прощене | прощені |
Орудний | прощеним | прощеною | прощеним | прощеними |
Місцевий | на/у прощеному, прощенім | на/у прощеній | на/у прощеному, прощенім | на/у прощених |