прояснілий
ПРОЯСНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проясніти. На прояснілому небі із-за Собачих Ярів підійметься .. здоровенний, як макуха, місяць... (Вас., І, 1959, 376); В очах у Стьопіна, синіх, уже прояснілих, проступали зрадливі сльози (Збан., Єдина, 1959, 287); Він [поранений] уже .. впізнавав своїх господинь : бабусю Ганну та Оксанку. Часом по кілька хвилин стежив за ними прояснілим поглядом (Коз., Гарячі руки, 1960 131); Комісарові, видно, одразу полегшало на душі. Рушив ходити по підвалу, схвильований, прояснілий (Гончар, Людина.., 1960, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прояснілий | проясніла | проясніле | прояснілі |
Родовий | прояснілого | прояснілої | прояснілого | прояснілих |
Давальний | прояснілому | прояснілій | прояснілому | прояснілим |
Знахідний | прояснілий, прояснілого | прояснілу | проясніле | прояснілі, прояснілих |
Орудний | прояснілим | прояснілою | прояснілим | прояснілими |
Місцевий | на/у прояснілому, прояснілім | на/у прояснілій | на/у прояснілому, прояснілім | на/у прояснілих |