прісно
ПРІСНО1, присл., розм. Присл. до прісний. По-весняному прісно .. запахло в хаті свіжим розбурхлим чорноземом (Гончар, II, 1959, 196).
ПРІСНО 2, присл., заст., уроч. Вічно, завжди. А найперше дай [боже], щоб згинув Інквізитор наш великий, Та щоб більше не було їх Нині, прісно і вовіки! (Сам., І, 1958, 194); Вклонилися [євангелісти] святині, Співають : дай нам нині І прісно - по хустині (Еллан, І, 1958, 260).