пузатий
ПУЗАТИЙ, а, е, розм. 1. З великим животом, товстий. За богами - панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані - Пикаті, пузаті!.. (Шевч., І, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Сос., І, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Коп., Лейтенанти, 1947, 178).
2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Мирний, І, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Донч., VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Шиян, Баланда, 1957, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пузатий | пузата | пузате | пузаті |
Родовий | пузатого | пузатої | пузатого | пузатих |
Давальний | пузатому | пузатій | пузатому | пузатим |
Знахідний | пузатий, пузатого | пузату | пузате | пузаті, пузатих |
Орудний | пузатим | пузатою | пузатим | пузатими |
Місцевий | на/у пузатому, пузатім | на/у пузатій | на/у пузатому, пузатім | на/у пузатих |