пундик
ПУНДИК, а, ч. 1. Рід печива або пиріжків. Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: ..Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (Котл., І, 1952, 174); Бабуся поставила на стіл пахучі рожеві пундики, що аж кипіли в маслі (Збан., Мор. чайка, 1959, 91).
2. перев. мн., розм. Смачна їжа, ласоші. - Ото великі пани понаїздили в Вільшаницю! Як забагатієте, тоді будете їсти пундики (Н.-Лев., III, 1956, 199); - Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! - гукав Бульба услід жінці. Нам не треба пампушок, медяників.. та всяких там пундиків! (Довж., І, 1958, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пундик | пундики |
Родовий | пундика | пундиків |
Давальний | пундикові, пундику | пундикам |
Знахідний | пундик | пундики |
Орудний | пундиком | пундиками |
Місцевий | на/у пундику | на/у пундиках |
Кличний | пундику | пундики |