пюпітр
ПЮПІТР, а, ч. Підставка для нот або книг у вигляді похилої рамки або дошки. Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр., III, 1952, 582); З протилежного боку.. стояв у самім куті, в тіні, високий пюпітр прокурора (Фр., VI, 1951, 267); Уже мигочуть жовто над пюпітром Товсті свічки, розгойдувані вітром, І аж під стелю, до лунких склепінь, Зметнулась гостра диригентська пінь (Бажан, Роки, 1957, 282).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пюпітр | пюпітри |
Родовий | пюпітра | пюпітрів |
Давальний | пюпітрові, пюпітру | пюпітрам |
Знахідний | пюпітр | пюпітри |
Орудний | пюпітром | пюпітрами |
Місцевий | на/у пюпітрі | на/у пюпітрах |
Кличний | пюпітре | пюпітри |