під'яремний
ПІД'ЯРЕМНИЙ, а, е. 1. Який ходить в упряжі, носить ярмо. Під'яремний віл.
2. перен. Який перебуває в неволі; поневолений, уярмлений. [Олізар:] Гляньте: вже в потухлих очах під'яремних людей загорається гордий огонь волі (Вас., III, 1960, 446); Жовтень - знамено свободи, Світло, що вказує шлях, - Він під'яремним народам Світить, як сонце, в боях (Тарн., З дал. дороги, 1961, 227); // Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах неволі, поневолення. Минулися ті часи, коли наш робітник покірно гнув спину, не бачачи виходу з свого під'яремного життя.. (Ленін, 8, 1970, 175); Волелюбне українське населення [дореволюційного] Станіслава.. ніколи не мирилося з своїм під'яремним становищем (Визначні місця Укр., 1958, 533); // у знач. ім. під'яремний, ного, ч.; під'яремна, ної, ж. Людина, яка перебуває, живе в неволі; підневільна людина. Ось: повстали під'яремні, плине повінь - легіон. Килими зеленоземні у гірляндах житніх грон (Чумак, Черв. заспів, 1956, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | під'яремний | під'яремна | під'яремне | під'яремні |
Родовий | під'яремного | під'яремної | під'яремного | під'яремних |
Давальний | під'яремному | під'яремній | під'яремному | під'яремним |
Знахідний | під'яремний, під'яремного | під'яремну | під'яремне | під'яремні, під'яремних |
Орудний | під'яремним | під'яремною | під'яремним | під'яремними |
Місцевий | на/у під'яремному, під'яремнім | на/у під'яремній | на/у під'яремному, під'яремнім | на/у під'яремних |