підбурювання
ПІДБУРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбурювати. - Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Сміл., Сад, 1952, 187); - Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (Головко, ІІ, 1957, 247).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підбурювання | підбурювання |
Родовий | підбурювання | підбурювань |
Давальний | підбурюванню | підбурюванням |
Знахідний | підбурювання | підбурювання |
Орудний | підбурюванням | підбурюваннями |
Місцевий | на/у підбурюванні | на/у підбурюваннях |
Кличний | підбурювання | підбурювання |