підволікати
ПІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПІДВОЛОКТИ, очу, очеш, рідко ПІДВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи. Ніг не [здужати] підволочити (підволокти) - не мати сил, щоб іти. - Озьми [візьми] мене за руку та веди, я швидко впаду. Ніг не підволочу (Кв.-Осн., II, 1956, 413); [Грицько:] Краще тому странному людові богодільню вибудувати. Інше так підоб'ється - не здужа ніг підволокти, - от би воно й одлежалося у тій богодільні (Мирний, V, 1955, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підволікаю | підволікаємо |
2 особа | підволікаєш | підволікаєте |
3 особа | підволікає | підволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підволікатиму | підволікатимемо |
2 особа | підволікатимеш | підволікатимете |
3 особа | підволікатиме | підволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підволікав | підволікали |
Жіночий рід | підволікала | |
Середній рід | підволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підволікаймо | |
2 особа | підволікай | підволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підволікаючи | |
Минулий час | підволікавши |