підворіття
ПІДВОРІТТЯ, я, с. 1. Проміжок між воротами й землею. З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (Ів., Вел. очі, 1956, 58); * Образно. Українські буржуазні націоналісти з імперіалістичного підворіття ще й досі марять про стару Україну з її відсталим сільським господарством (Ком. Укр., 9, 1967, 19).
2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку). Міклош спинив машину, вислизнув на тротуар і підбіг до низького і напівтемного, схожого на тунель підворіття (Перв., Материн.. хліб, 1960, 95); Вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття і спинилася в одному із .. нічим не примітних дворів (Руд., Остання шабля, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підворіття | підворіття |
Родовий | підворіття | підворіть |
Давальний | підворіттю | підворіттям |
Знахідний | підворіття | підворіття |
Орудний | підворіттям | підворіттями |
Місцевий | на/у підворітті | на/у підворіттях |
Кличний | підворіття | підворіття |