підглядач
ПІДГЛЯДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде... чи не панський підглядач? (Стар., Вибр., 1959, 172); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому! Якщо власті дізнаються, що я торгую американським віскі, - пропала тоді моя голівонька. [Боб:] Не бійтеся, не скажу. Що ж я, по-вашому, донощик, шептун, підглядач (Галан, І, 1960, 417).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підглядач | підглядачі |
Родовий | підглядача | підглядачів |
Давальний | підглядачеві, підглядачу | підглядачам |
Знахідний | підглядача | підглядачів |
Орудний | підглядачем | підглядачами |
Місцевий | на/у підглядачі, підглядачу, підглядачеві | на/у підглядачах |
Кличний | підглядачу | підглядачі |