підгнилий
ПІДГНИЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до підгнити. Подарував [Іван] Мартинові од щирості своєї ожеред торішньої трохи підгнилої та під'їденої мишами соломи на топливо (Григ., Вибр., 1959, 351).
2. у знач. прикм. Трохи, частково або в якомусь місці гнилий; зіпсований гниттям. Він живо нагадує ту напіврозвалену, підгнилу, вогку.. й занедбалу хатку на Лану в Дрогобичі (Фр., VIII, 1952, 330); Щоб запобігти зламуванню дерев'яних опор, необхідно своєчасно виявляти підгнилі деталі (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 51).
3. перен. Який морально занепав, розклався. Занепокоєне неухильним посиленням визвольного руху, який намагався повалити підгнилу феодально-кріпосницьку систему, царське самодержавство розпочало проти нього найжорстокішу боротьбу (Іст. УРСР, І, 1953, 415).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підгнилий | підгнила | підгниле | підгнилі |
Родовий | підгнилого | підгнилої | підгнилого | підгнилих |
Давальний | підгнилому | підгнилій | підгнилому | підгнилим |
Знахідний | підгнилий, підгнилого | підгнилу | підгниле | підгнилі, підгнилих |
Орудний | підгнилим | підгнилою | підгнилим | підгнилими |
Місцевий | на/у підгнилому, підгнилім | на/у підгнилій | на/у підгнилому, підгнилім | на/у підгнилих |