підголосник
ПІДГОЛОСНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголосок.
Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 100); - Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (Речм., Весн. грози, 1961, 126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підголосник | підголосники |
Родовий | підголосника | підголосників |
Давальний | підголосникові, підголоснику | підголосникам |
Знахідний | підголосника | підголосників |
Орудний | підголосником | підголосниками |
Місцевий | на/у підголоснику | на/у підголосниках |
Кличний | підголоснику | підголосники |