підгін
ПІДГІН, гону, ч. 1. Дія за знач. підганяти 1, 2. Коні.. побачили і відчули хутір, веселіше побігли без підгону (Ле, Хмельницький, І, 1957, 107).
2. спец. Кущова, деревна порода, що підсаджується для прискореного зростання порід з повільним ростом, а також порода нижчого ярусу лісового насадження. Дуб у Велико-Анадолі ставав основою нових насаджень. Він з часом викликав собі і підгін з тіньових порід - клена гостролистого і липи (Рудь, Гомін.., 1959, 107).
3. спец. Додатковий пагін у хлібних злаків, який утворюється пізніше від основного стебла. Травостій райграсу багатоукісного помітно погустішав за рахунок доброї кущистості і самосіву з суцвіть стебел підгонів (Соц. твар., 3, 1956, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підгін | підгони |
Родовий | підгону | підгонів |
Давальний | підгонові, підгону | підгонам |
Знахідний | підгін | підгони |
Орудний | підгоном | підгонами |
Місцевий | на/у підгоні | на/у підгонах |
Кличний | підгоне | підгони |