піддівок
ПІДДІВОК, вка, ч., розм. Дівчина-підліток. Брат.. відзначає про себе, що сестра таки здорово підросла за час його відсутності, стала зовсім уже піддівком (Гончар, Тронка, 1963, 8); - Думаю, коли-то і я стану парубком, а ти, Клаво, дівкою . - Я вже дівка, - зобидилась Клавка . - Ні, ти ще піддівок (Мокр., Слід.., 1969, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піддівок | піддівки |
Родовий | піддівка | піддівків |
Давальний | піддівкові, піддівку | піддівкам |
Знахідний | піддівка | піддівків |
Орудний | піддівком | піддівками |
Місцевий | на/у піддівку, піддівкові | на/у піддівках |
Кличний | піддівку | піддівки |