підказане
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підказане | підказані |
Родовий | підказаного | підказаних |
Давальний | підказаному | підказаним |
Знахідний | підказаний | підказані |
Орудний | підказаним | підказаними |
Місцевий | на/у підказаному, підказанім | на/у підказаних |
Кличний | підказане | підказані |
підказаний
ПІДКАЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підказати. - О! - вирвався зойк у Анжели . - Йдіть геть, Георге, я вас ненавиджу в цю хвилину. . - Мелітару не перечив. Він був задоволений розв'язкою, яка теж несподівано була підказана самою Анжелою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239); // підказано, безос. присудк. сл. Рясне вживання народних пісень, вплетіння їх у дію вертепної драми було підказано українською народною творчістю, зокрема народними драматизованими іграми, весільними обрядами тощо (Рад. літ-во, 1, 1963, 113)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підказаний | підказана | підказане | підказані |
Родовий | підказаного | підказаної | підказаного | підказаних |
Давальний | підказаному | підказаній | підказаному | підказаним |
Знахідний | підказаний, підказаного | підказану | підказане | підказані, підказаних |
Орудний | підказаним | підказаною | підказаним | підказаними |
Місцевий | на/у підказаному, підказанім | на/у підказаній | на/у підказаному, підказанім | на/у підказаних |