підкидання
ПІДКИДАННЯ, я, с. Дія за знач. підкидати. Мартоха,.. лишивши трохи горілки на дні, підкинула бризками вгору, при тому вона не вимовила вголос, як то звичайно, бажання «вибрикувати» панні, тямлячи, що то було б якось незугарно, - кожний же й без слів тямить, проти чого теє підкидання (Л. Укр., III, 1952, 673).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підкидання | підкидання |
Родовий | підкидання | підкидань |
Давальний | підкиданню | підкиданням |
Знахідний | підкидання | підкидання |
Орудний | підкиданням | підкиданнями |
Місцевий | на/у підкиданні | на/у підкиданнях |
Кличний | підкидання | підкидання |