підкинутий
ПІДКИНУТИЙ, ПІДКИНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкинути. Обернуться в дітлахів Обох нас закортіло, І враз у синь обруч злетів, Підкинутий уміло (Рильський, III, 1961, 267); Сергій, наче підкинутий велетенською тугою пружиною, одним стрибком сягнув вартового і залізними руками згріб його в оберемок... (Ткач., Жди.., 1959, 33); Вчив [Тамару] Кирило Васильович - якщо трапиться попасти в тюрму - не признавайся до своїх, близько можуть бути спеціально підкинуті провокатори (Хижняк, Тамара, 1959, 127); // підкинено, безос. присудк. сл. В Якима в полові знайшли тюк матерії і ще дещо, - не інакше, як підкинено (Головко, II, 1957, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкинутий | підкинута | підкинуте | підкинуті |
Родовий | підкинутого | підкинутої | підкинутого | підкинутих |
Давальний | підкинутому | підкинутій | підкинутому | підкинутим |
Знахідний | підкинутий, підкинутого | підкинуту | підкинуте | підкинуті, підкинутих |
Орудний | підкинутим | підкинутою | підкинутим | підкинутими |
Місцевий | на/у підкинутому, підкинутім | на/у підкинутій | на/у підкинутому, підкинутім | на/у підкинутих |