підколювати
ПІДКОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОЛОТИ, колю, колеш, док., перех. 1. Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь. Підколоти довідку до справи; // перен., розм. Уражати кого-небудь їдким словом, гострим зауваженням або натяком. Таїса знущально підколювала [Василя], називала його чоботом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 85); - Радгоспові чи собі робите? - поцікавився я . - А хіба радгоспові так це не собі? - знову підколов мене той самий чолов'яга (Хор., Ковила, 1960, 21).
2. розм. Ранити себе, наколовшись на що-небудь. Підколоти ногу; // Колючи чим-небудь, убивати або ранити кого-небудь. - Підколювали колись одне одного, за межі билися,.. але такого, щоб у криницю хтось дохлого кота вкинув чи іншу погань, зроду-віку не було в нашій Ковалівці (Кучер, Трудна любов, 1960, 173); - Не бійся, - підбадьорював дружка той, що був з ножем, - хапай її за руки, а я підколю (Хижняк, Невгамовна, 1961, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підколюю | підколюємо |
2 особа | підколюєш | підколюєте |
3 особа | підколює | підколюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підколюватиму | підколюватимемо |
2 особа | підколюватимеш | підколюватимете |
3 особа | підколюватиме | підколюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підколював | підколювали |
Жіночий рід | підколювала | |
Середній рід | підколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підколюймо | |
2 особа | підколюй | підколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підколюючи | |
Минулий час | підколювавши |