підлість
ПІДЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. підлий. Я й бачив горе скорше, ніж провину, Зрів слабість там, де другі підлість зрять (Фр., XIII, 1954, 177); Гоголь боровся - свідомо і невтомно - з людською пошлістю і підлістю, з моральними вадами людини (Рильський, III, 1955, 218); [Дрейсегір:] Чи ти не здуріла? Заступатись за нього, коли він боронить таку бридоту, таку підлість, як оця гидка пісня? (Л. Укр., IV, 1954, 236).
2. Підлий вчинок. - Доки він у мене в печінках сидітиме?! - кричав Йонька, і по його писклявому, аж повискуючому, голосу було видно, що сварка йде вже давно і що вона досягла вже тієї вершини, коли старий був здатний на всяку підлість (Тют., Вир, 1964, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підлість | підлості |
Родовий | підлості, підлости | підлостей |
Давальний | підлості | підлостям |
Знахідний | підлість | підлості |
Орудний | підлістю | підлостями |
Місцевий | на/у підлості | на/у підлостях |
Кличний | підлосте | підлості |