підмощений
ПІДМОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підмостити. [Єфрем:] Гребля вузенька, підмощена гнойком та соломкою, вся так і двигтить, здається, що ось-ось за водою піде (Кроп., IV, 1959, 349); Тамара відчувала, як дерев'яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (Хижняк, Тамара, 1959, 197); // підмощено, безос. присудк. сл. Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, - тоді вони поставніші, рівніші... (Вишня, І, 1956, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підмощений | підмощена | підмощене | підмощені |
Родовий | підмощеного | підмощеної | підмощеного | підмощених |
Давальний | підмощеному | підмощеній | підмощеному | підмощеним |
Знахідний | підмощений, підмощеного | підмощену | підмощене | підмощені, підмощених |
Орудний | підмощеним | підмощеною | підмощеним | підмощеними |
Місцевий | на/у підмощеному, підмощенім | на/у підмощеній | на/у підмощеному, підмощенім | на/у підмощених |