підпорядкований
ПІДПОРЯДКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкувати. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого, бо все те інше також підпорядковане цій меті (Гур., Наша молодість, 1949, 390); Візантійське духовенство було підпорядковане імператорові і не визнавало влади пап (Іст. середніх віків, 1955, 41); На годину ночі Шумаков викликав до себе командирів полків і підпорядкованих йому окремих підрозділів (Голов., Тополя.., 1965, 333); Віроломний напад фашистської Німеччини поставив перед письменниками нові завдання. Все було підпорядковано боротьбі за перемогу (Іст. укр. літ., II, 1956, 486).
2. у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний. Колонізаційне питання в Росії є підпорядковане питання щодо аграрного питання в центрі країни (Ленін, 17, 1971, 66); У справжнього художника деталям приділене відповідне службове, підпорядковане місце (Вітч., 2, 1963, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підпорядкований | підпорядкована | підпорядковане | підпорядковані |
Родовий | підпорядкованого | підпорядкованої | підпорядкованого | підпорядкованих |
Давальний | підпорядкованому | підпорядкованій | підпорядкованому | підпорядкованим |
Знахідний | підпорядкований, підпорядкованого | підпорядковану | підпорядковане | підпорядковані, підпорядкованих |
Орудний | підпорядкованим | підпорядкованою | підпорядкованим | підпорядкованими |
Місцевий | на/у підпорядкованому, підпорядкованім | на/у підпорядкованій | на/у підпорядкованому, підпорядкованім | на/у підпорядкованих |