підтятий
ПІДТЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтяти. Аж ось деревце похилилось, хруснуло і, підтяте, впало на сніг... (Коцюб., І, 1955, 79); 1 серпня.. 1913 р., підтята тяжкою хворобою, Леся Українка померла в м. Сурамі (Укр. літ., 9, 1957, 246); Коли вітця Мелхиседека трохи поранило в бою, він, підтятий викраденням Ярини, помітно підупав на силі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 512); По його впалих, помутнілих очах, по.. похиленій поставі.. видно було, що вся сила його жизні [життя] підтята (Фр., V, 1951, 448); * У порівн. Мов підтяте сокирою дерево, долі простягся Агі (Л. Укр., IV, 1954, 282); // підтято, безос. присудк. сл. Тих скалічено, тих лиш підтято, Тих убито, а мучено - всіх (Рильський, Поеми, 1957, 286).
2. у знач. прикм. Зрізаний, зрубаний у нижній частині. Злоба і гнів стрясали його.. тіло, як буря стрясає корчуватого дуба з підтятим корінням (Добр., Очак. розмир, 1965, 165); * У порівн. Похитнувся Іванів тато, як підтята смерека (Коцюб., II, 1955, 311).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підтятий | підтята | підтяте | підтяті |
Родовий | підтятого | підтятої | підтятого | підтятих |
Давальний | підтятому | підтятій | підтятому | підтятим |
Знахідний | підтятий, підтятого | підтяту | підтяте | підтяті, підтятих |
Орудний | підтятим | підтятою | підтятим | підтятими |
Місцевий | на/у підтятому, підтятім | на/у підтятій | на/у підтятому, підтятім | на/у підтятих |