рабин
РАБИН, а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); - Я піду в поліцію, я піду до рабина. Я буду кричати на весь світ, що Ісаак Гальперін украв у мене дочку (Рибак, Помилка.., 1956, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рабин | рабини |
Родовий | рабина | рабинів |
Давальний | рабинові, рабину | рабинам |
Знахідний | рабина | рабинів |
Орудний | рабином | рабинами |
Місцевий | на/у рабині, рабинові | на/у рабинах |
Кличний | рабине | рабини |