рабовласництво
РАБОВЛАСНИЦТВО, а, с. 1. Рабовласницький лад. В першій половині і в середині І тисячоліття н. е. слов'яни відіграли важливу роль в історії Східної Європи, зокрема у поваленні рабовласництва у Східноримській імперії і у феодалізації Візантії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 348).
2. Те саме, що рабоволодіння.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рабовласництво | рабовласництва |
Родовий | рабовласництва | рабовласництв |
Давальний | рабовласництву | рабовласництвам |
Знахідний | рабовласництво | рабовласництва |
Орудний | рабовласництвом | рабовласництвами |
Місцевий | на/у рабовласництві | на/у рабовласництвах |
Кличний | рабовласництво | рабовласництва |