радця
РАДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників - воєвод і старост. Їх компетенції переходили до магістрату - ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами ) і бурмистрів (обраних з-поміж радців ) (Іст. УРСР, І, 1953, 127); Радця посольства.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радця | радці |
Родовий | радці | радців |
Давальний | радці | радцям |
Знахідний | радцю | радців |
Орудний | радцею | радцями |
Місцевий | на/у радці | на/у радцях |
Кличний | радце | радці |