радіотехніка
РАДІОТЕХНІКА, и, ж. 1. Наука про електромагнітні коливання високої частоти і радіохвилі. Велике теоретичне і практичне значення мають роботи українських вчених у галузі радіотехніки і електроніки. Вони, зокрема, є основою для розвитку радіолокації та радіотелеуправління (Вісник АН, 11, 1957, 18).
2. Галузь техніки, що розробляє і застосовує радіоапаратуру в системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіонавігації і т. ін. Практичне використання електричної енергії привело до створення ряду спеціальних галузей техніки: електротехніки, електрохімії, радіотехніки, телебачення, телемеханіки і автоматики (Курс фізики, III, 1956, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радіотехніка | радіотехніки |
Родовий | радіотехніки | радіотехнік |
Давальний | радіотехніці | радіотехнікам |
Знахідний | радіотехніку | радіотехніки |
Орудний | радіотехнікою | радіотехніками |
Місцевий | на/у радіотехніці | на/у радіотехніках |
Кличний | радіотехніко | радіотехніки |
радіотехнік
РАДІОТЕХНІК, а, ч. Фахівець з радіотехніки. Поруч, в аудиторії агротехніки, що на сьогодні їй ім'я - танцзал, інститутський радіотехнік пристроює радіолу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радіотехнік | радіотехніки |
Родовий | радіотехніка | радіотехніків |
Давальний | радіотехнікові, радіотехніку | радіотехнікам |
Знахідний | радіотехніка | радіотехніків |
Орудний | радіотехніком | радіотехніками |
Місцевий | на/у радіотехніку, радіотехнікові | на/у радіотехніках |
Кличний | радіотехніку | радіотехніки |