рано
РАНО1, присл. 1. У ранішній час. I квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1963, 387); - Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Коцюб., II, 1955, 252); - Куди це так рано? - кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют., Вир, 1964, 225); // у знач. присудк. сл. Рано ще. Сонце тільки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись (Мирний, І, 1949, 190).
2. На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. Чули ви, як напровесні рано Жайворонкова пісня бриніла? (Л. Укр., І, 1951, 26).
3. Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. В Настусі рано заворушилась фантазія (Н.-Лев., IV, 1956, 228); Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і , сидячи в своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (Коцюб., II, 1955, 30); Ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: - Гей, люди! Економія вже пише контракти! - Чого ж так рано? - дивувалися дядьки (Стельмах, І, 1962, 186); Оті ранні залисинки, що з'явились на лобі, найбільше тривожать матір. Кажуть, що льотчики та підводники рано лисіють, не від легкого то, певне, життя (Гончар, Тронка, 1963, 12); Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був - із щирого срібла! Ой, рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла... (Тич., II, 1957, 42).
4. у знач. присудк. сл. Не час, не пора. Середній брат, що, здавалося, спав, разом підніс голову й промовив: - Чи не пора? - Усі оглянулися, і два голоси йому одказали: - Ще не пора! Ще рано! (Вовчок, І, 1955, 321); - Не хочу я австрійського наголовника, хоч і з гарного він сукна. - А в чому ж підеш до школи? В шапці рано, кашкет зносився, а бриль продірявився (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 86).
@ Рано чи пізно - коли-небудь, у майбутньому (про те, що неодмінно має відбутися, статися). Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (Гончар, III, 1959, 220).
РАНО2, а, с. , розм., рідко. Те саме, що ранок 1. Сьогодні від самого рана він був страшенно неспокійний (Фр., VII, 1951, 404); З раннього рана Туркочуть комбайни, Друзі колгоспних полів (Бойко, Про 17 літ, 1958, 59).
@ З рана до ночі (вечора, смерку, смеркання) - те саме. що З (од, від) ранку до ночі (вечора, смерку, смеркання) (див. ранок).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рано | рана |
Родовий | рана | ран |
Давальний | рану | ранам |
Знахідний | рано | рана |
Орудний | раном | ранами |
Місцевий | на/у рані | на/у ранах |
Кличний | рано | рана |
рана
РАНА, и, ж. 1. Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. - І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Шевч., II, 1953, 336); Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану (Коцюб., І, 1955, 359); В руці в нього довга гирлига,.. ріжки з перепаленим синім каменем і дьогтем-первачком - мастити рани худобі та собі (Стельмах, І, 1962, 43); * Образно. Стояла важка липнева задуха.. Земля порепалась, і з її ран виглядає порване, пошматоване коріння вутлих стеблин (Чаб., Балкан. весна, 1960, 193); * У порівн. Ще й досі в серці, наче рана, солодке ім'я те - Оксана... (Сос., II, 1958, 375).
^ Відкрита рана див. відкритий.
@ Кипить (кипіла) кров на ранах див. кипіти; Роз'ятрювати (роз'ятрити) рану (рани) - спричинити біль, кровотечу. Щоб не роз'ятрювати ран під час руху, Скиба попросив прибинтувати йому руки до грудей (Загреб., Європа 45, 1959, 420); Хоч до рани клади - те саме, що Хоч до рани прикладай (приклади) (див. прикладати). [Лицар:] Поки мене сюди не заманила, була ти добра, хоч клади до рани, а як замкнула от у сей свининець, то стала як перекупка лайлива (Л. Укр., II, 1951, 195).
2. перен. Сильне переживання, душевний біль, страждання. Любов єдиная моя, Що нею жив я ввесь, - Найтяжча рана се моя, Болить іще (Фр., XIII, 1954, 145); Маруся почала говорити.. Виливалося все, що зібрав гіркий досвід, чому навчили муки розчаровання [розчарування] і відсутність надій. Розкривала всю свою душевну рану: плакала, скаржачися, голубкою воркуючи (Хотк., II, 1966, 265); Якщо досі, до приїзду Надії, доля чоловіка її не дуже тривожила, то зараз наче на душі рана відкрилась (Баш, На.. дорозі, 1967, 52); // Те, що найбільше непокоїть, турбує кого-небудь. - Не чіпайте самих болючих ран села, бо ви не лікар! - в сірих очах Мірошниченка недобре темніють голубі краплини моря... (Стельмах, II, 1962, 141).
@ Незагоєна (незагойна) рана див. незагоєний і незагойний; Розворушувати (розворушити, роз'ятрювати, роз'ятрити і т. ін. ) рану [в серці (душі)] - торкатися в розмові того, що завдає душевного болю, моральних страждань. Соломія сиділа неподалік від Оксани, витирала краєчком хустки заплакані очі. Микола Іванович розворушив своїми словами давню удовину рану, згадавши Гордія (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 35); Офіцер аж до порога провів дідуся. Йому було прикро, що необережною розмовою роз'ятрив незагойну рану в серці старенького (Збан., Між.. людьми, 1955, 194); Сердечна рана див. сердечний.
3. тільки мн., перен. Матеріальна і моральна шкода, заподіяна кому-, чому-небудь. Ще йшли запеклі бої з фашистами, а Комуністична партія вже закликала радянський народ заліковувати рани, заподіяні війною (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рана | рани |
Родовий | рани | ран |
Давальний | рані | ранам |
Знахідний | рану | рани |
Орудний | раною | ранами |
Місцевий | на/у рані | на/у ранах |
Кличний | рано | рани |