раювання
РАЮВАННЯ, я, с., міф., розм. Дія за знач. раювати. Може, гадаєте: «..за страшне на землі бідування На небесах він [бог] нам дасть раювання»? (Л. Укр., І, 1951, 464); - Ой гарно! Це ж раювання для вуха й зору, для серця й душі (Н.-Лев., IV, 1956, 268); Чи міг передати юнак своє чуття, своє раювання в ці хвилини радості від перших зрозумілих слів своєї коханої? (Досв., Гюлле, 1961, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | раювання | раювання |
Родовий | раювання | раювань |
Давальний | раюванню | раюванням |
Знахідний | раювання | раювання |
Орудний | раюванням | раюваннями |
Місцевий | на/у раюванні | на/у раюваннях |
Кличний | раювання | раювання |