реквізитор
РЕКВІЗИТОР, а, ч ., спец. Той, хто розпоряджається в театрі чи на кіностудії реквізитом (у 1 знач.). Перукар вже клеїв бороду, реквізитор крутив мені цигарку, суфлер начитував скоренько забутий текст (Смолич, Театр.., 1940, 20); Реальний світ розкрився перед митцями в такій розмаїтості,.. що іноді здається, їм не потрібні вже більше ні гримери, ні костюмери, ні реквізитори (Довж., III, 1960, 141); Коли зйомки закінчилися, я забрав прапор з собою, сказавши, що сам нестиму його до реквізитора (Сміл., Сашко, 1954, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реквізитор | реквізитори |
Родовий | реквізитора | реквізиторів |
Давальний | реквізиторові, реквізитору | реквізиторам |
Знахідний | реквізитора | реквізиторів |
Орудний | реквізитором | реквізиторами |
Місцевий | на/у реквізиторі, реквізиторові | на/у реквізиторах |
Кличний | реквізиторе | реквізитори |