ремствувати
РЕМСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (Собко, Біле полум'я, 1952, 61); Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (Жур., Опов., 1956, 149); - Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся... Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую... (Чаб., Балкан. весна, 1960, 60); * Образно. Море глухо ремствувало, хвилі билися об берег шалено й гнівно (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ремствую | ремствуємо |
2 особа | ремствуєш | ремствуєте |
3 особа | ремствує | ремствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ремствуватиму | ремствуватимемо |
2 особа | ремствуватимеш | ремствуватимете |
3 особа | ремствуватиме | ремствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ремствував | ремствували |
Жіночий рід | ремствувала | |
Середній рід | ремствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ремствуймо | |
2 особа | ремствуй | ремствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ремствуючи | |
Минулий час | ремствувавши |