репіжити
РЕПІЖИТИ, жу, жиш, розм. 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Ле, Вибр., 1939, 30); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку.. загубив (Вишня, І, 1956, 26); Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед. А Ауер товк його ногами, чимдуж репіжив, поки припер до стіни (Хижняк, Тамара, 1959, 98).
2. неперех. Лити, періщити (про дощ). Добувся я до Козлова - вже добре похолодало, надворі саме дощ репіжив (Гончар, М. Братусь, 1951, 23); - Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (Кучер, Трудна любов, 1960, 486).
3. неперех. Сильно, надривно плакати. Дитина репіжила з півгодини (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | репіжу | репіжимо |
2 особа | репіжиш | репіжите |
3 особа | репіжить | репіжать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | репіжитиму | репіжитимемо |
2 особа | репіжитимеш | репіжитимете |
3 особа | репіжитиме | репіжитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | репіжив | репіжили |
Жіночий рід | репіжила | |
Середній рід | репіжило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | репіжмо | |
2 особа | репіж | репіжте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | репіжачи | |
Минулий час | репіживши |