реформатор
РЕФОРМАТОР, а, ч . 1. Особа, що проводить реформу в якій-небудь галузі. В літературі він [Т. Шевченко] був великий реформатор, творець нових напрямів, стилів, жанрів (Вітч., 3, 1964, 120); Ім'я К. С. Станіславського - великого реформатора сцени, видатного режисера, актора, творця системи - науки про закони сценічного мистецтва - широко відоме всьому світові (Мист., 6, 1965, 38).
2. Діяч або прихильник реформації. Левицький був православним і католиком, реформатором і протестантом, буддистом і магометанином разом (Скл., Карпати, II, 1954, 307); Особа чеського реформатора й проповідника [Яна Гуса] зацікавила Шевченка передусім своєю революційною діяльністю (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реформатор | реформатори |
Родовий | реформатора | реформаторів |
Давальний | реформаторові, реформатору | реформаторам |
Знахідний | реформатора | реформаторів |
Орудний | реформатором | реформаторами |
Місцевий | на/у реформаторі, реформаторові | на/у реформаторах |
Кличний | реформаторе | реформатори |