ризниця
РИЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Н.-Лев., III, 1956, 97); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий «антракт», вийти в ризницю і промочити горло (Мельн., До раю.., 1961, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ризниця | ризниці |
Родовий | ризниці | ризниць |
Давальний | ризниці | ризницям |
Знахідний | ризницю | ризниці |
Орудний | ризницею | ризницями |
Місцевий | на/у ризниці | на/у ризницях |
Кличний | ризнице | ризниці |