ричеркар
РИЧЕРКАР, -а, ч. Жанр інструментальної музики; виник в 16-му ст.; ранні зразки ричеркара – невеликі імпровізаційні п'єси (типу інтонацій і преамбул), переважно акордового складу, з короткими пасажними фрагментами, що дійшли в лютневих табулатурах; в 40-х р. 16-го ст. з'явилися поліфонічні ричеркари – твори поліфонічного складу на кілька розділів, які безперервно переходять один в один і в яких тема розвивається у формі імітацій – "пошуків" теми кожним голосом; надалі ричеркари усе більше зближалися з фугою і у 18-му ст. були витиснуті нею з композиційної практики; в 20-му ст. поряд з іншими жанрами стародавньої музики відбувається відродження ричеркара.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ричеркар | ричеркари |
Родовий | ричеркара | ричеркарів |
Давальний | ричеркарові, ричеркару | ричеркарам |
Знахідний | ричеркар | ричеркари |
Орудний | ричеркаром | ричеркарами |
Місцевий | на/у ричеркарі | на/у ричеркарах |
Кличний | ричеркаре | ричеркари |