робітка
РОБІТКА, и, ж., зневажл. Те саме, що робота 1, 3, 7. Стер [німець] напис, змив його з паркана - і сліду не зосталось. - Пропала твоя робітка, Сашко, - сказав Тимко Квасоля (Донч., VI, 1957, 245); // Зменш.-пестл. до робота 1, 3, 7. Мова інженерова дедалі Ставала все інтимніша й тихіша: - Ми тут Сулі, голубці вашій сивій, Малесеньку робітку загадаєм.. Нехай турбіни обертає нам (Вирган, В розп. літа, 1959, 223); - Є робітка. Підеш? - Що? - насторожився Юра. - Розвантажувати вагони на станції. Підзаробимо грошенят (Дор., Не повтори.., 1968, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | робітка | робітки |
Родовий | робітки | робіток |
Давальний | робітці | робіткам |
Знахідний | робітку | робітки |
Орудний | робіткою | робітками |
Місцевий | на/у робітці | на/у робітках |
Кличний | робітко | робітки |