рогачик
РОГАЧИК, а, ч. 1. Зменш. до рогач. Загнавши в загорожу частину отари, чабани ловлять вівцю за вівцею і кидають у.. рів, вівця злякано пливе по ньому, а її зверху Тоня ще й рогачиком придавить, щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (Гончар, Тронка, 1963, 318); // Пристрій, що має форму розвилки, признач. для тримання чого-небудь. Катруся швидко прощається в телефон, щось нескладне бурмотить і нарешті вішає гарячу трубку на блискучого рогачика (Кучер, Прощай.., 1957, 160).
2. тільки мн. Спосіб вишивання. От би добре уставки петрушечкою та зерновим виводом вишити, а чохла - вирізуванням або рогачиками (Барв., Опов.., 1902, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рогачик | рогачики |
Родовий | рогачика | рогачиків |
Давальний | рогачикові, рогачику | рогачикам |
Знахідний | рогачик | рогачики |
Орудний | рогачиком | рогачиками |
Місцевий | на/у рогачику | на/у рогачиках |
Кличний | рогачику | рогачики |