розбалакування
РОЗБАЛАКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. розбалакувати. - А коли... - знов завів своєї один зі змовників, та Джурило, видно, не мав охоти на розбалакування (Загреб., Диво, 1968, 149); // мн. Багатослівні, беззмістовні висловлювання. Дядьки, слухаючи розбалакування Кулика, поглядають на Дьяконова все з більшою повагою (Гончар, II, 1959, 38).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбалакування | розбалакування |
Родовий | розбалакування | розбалакувань |
Давальний | розбалакуванню | розбалакуванням |
Знахідний | розбалакування | розбалакування |
Орудний | розбалакуванням | розбалакуваннями |
Місцевий | на/у розбалакуванні | на/у розбалакуваннях |
Кличний | розбалакування | розбалакування |