розбріхуватися
РОЗБРІХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБРЕХАТИСЯ, ешуся, ешешся, док. 1. розм. Ставати дуже говірким, балакучим. Троянці п'яні розбрехались І чванилися без пуття (Котл., І, 1952, 206); Чай пили купно. За чаєм Проценко розбрехався - все такі смішні побрехеньки вигадував (Мирний, III, 1954, 295).
2. тільки док., розм. Почати гучно гавкати (про собаку). Ти винен, брат Рябко, що ніччю розбрехався (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); Їм було байдужісінько, чого, власне, сердиться німець, чого розбрехався його собачка-такс (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбріхуюся | розбріхуємося |
2 особа | розбріхуєшся | розбріхуєтеся |
3 особа | розбріхується | розбріхуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбріхуватимуся | розбріхуватимемося |
2 особа | розбріхуватимешся | розбріхуватиметеся |
3 особа | розбріхуватиметься | розбріхуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбріхувався | розбріхувалися |
Жіночий рід | розбріхувалася | |
Середній рід | розбріхувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбріхуймося | |
2 особа | розбріхуйся | розбріхуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розбріхуючись | |
Минулий час | розбріхувавшись |