розбушований
РОЗБУШОВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбушувати. Зараз копиця була геть розбушована, наче біля неї щойно походив бугай (Гончар, Таврія, 1952, 284).
2. у знач. прикм. Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б'ють аж на верхні палуби (Гончар, Тронка, 1963, 327).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбушований | розбушована | розбушоване | розбушовані |
Родовий | розбушованого | розбушованої | розбушованого | розбушованих |
Давальний | розбушованому | розбушованій | розбушованому | розбушованим |
Знахідний | розбушований, розбушованого | розбушовану | розбушоване | розбушовані, розбушованих |
Орудний | розбушованим | розбушованою | розбушованим | розбушованими |
Місцевий | на/у розбушованому, розбушованім | на/у розбушованій | на/у розбушованому, розбушованім | на/у розбушованих |