розв'ючення
РОЗВ'ЮЧЕННЯ, я, с . Дія за знач. розв'ючити, розв'ючувати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розв'ючення | розв'ючення |
Родовий | розв'ючення | розв'ючень |
Давальний | розв'юченню | розв'юченням |
Знахідний | розв'ючення | розв'ючення |
Орудний | розв'юченням | розв'юченнями |
Місцевий | на/у розв'юченні | на/у розв'юченнях |
Кличний | розв'ючення | розв'ючення |