розв'язь
РОЗВ'ЯЗЬ, і, ж., с. г., збірн. 1. Розв'язані (звичайно для молотьби) снопи. Легко летіли снопи до подавальниць, які гострими серпами різали перевесла, золоту розв'язь блискавично підхоплювали подружки і кидали барабанщикам (Рад. Укр., 14.VIII 1949, 2).
2. у знач. присл. розв'яззю. У незв'язаному вигляді, незв'язаним. Зрізує [жатка] стебла, відокремлює від них бур'яни і плутанину, формує зрізані стебла в порції і скидає їх розв'яззю на стерню (Колг. енц., І, 1956, 588).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розв'язь | розв'язі |
Родовий | розв'язі | розв'язей |
Давальний | розв'язі | розв'язям |
Знахідний | розв'язь | розв'язі |
Орудний | розв'яззю | розв'язями |
Місцевий | на/у розв'язі | на/у розв'язях |
Кличний | розв'язе | розв'язі |