розважливий
РОЗВАЖЛИВИЙ, а, е. Здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Іван, як завжди розважливий, посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Смолич, Мир.., 1958, 38); Керівник мусить бути розважливий і поміркований, чуйний до людського голосу, мудрий і сміливий (Чаб., Тече вода.., 1961, 189); // Який свідчить про розсудливість, сповнений розсудливості. Де й зникла та розважлива повільність, яка виробилася у нього, коли він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (Кучер, Прощай.., 1957, 462); Розважливі, холодні припущення командира заставили Данька задуматись (Гончар, II, 1959, 97); Мова його була повільна, розважлива, але тверда. Він говорив про те, що добре знав, у що вірив (Мас., Під небом.., 1961, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розважливий | розважлива | розважливе | розважливі |
Родовий | розважливого | розважливої | розважливого | розважливих |
Давальний | розважливому | розважливій | розважливому | розважливим |
Знахідний | розважливий, розважливого | розважливу | розважливе | розважливі, розважливих |
Орудний | розважливим | розважливою | розважливим | розважливими |
Місцевий | на/у розважливому, розважливім | на/у розважливій | на/у розважливому, розважливім | на/у розважливих |